ДОДЕ́РЖАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до доде́ржати. В цілому не можна говорити про абсолютно чистий, цілком додержаний український чи білоруський тип або характер усіх грамот [XIV ст.] (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 49); // доде́ржано, безос. присудк. сл. В перекладі додержано якнайближчої точності щодо тексту (Л. Укр., IV, 1954, 274).

2. у знач. прикм. Доведений до високої якості тривалим зберіганням у відповідних умовах. В кубках іскрилось додержане вино (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 344.