ДОГІ́ДЛИВО. Присл. до догі́дливий. Груня проворно, догідливо збиває свекрусі подушки (Горд., II, 1959, 221); Трохим Іванович, потираючи руки, догідливo засміявся (Шиян, Гроза.., 1956, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 339.