ДОГУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ДОГУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док. Багато гуляючи, зазнавати неприємностей. [Чумак:] Догулявся чумачина. Що й копочки нема (Кроп., V, 1959, 335); Дали документа на бланку. Писалося в нім зокрема: «Зняли за прогули й п’янку…» Отак догулявся Кузьма! (С. Ол., Вибр., 1959, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 342.

Догу́люватися, лююся, єшся, сов. в. догуля́тися, ля́юся, єшся, гл. Догуливаться, догуляться. Вже козачка в корчмі догулялась, що шинкарка в потилицю виганяла. Догуляються так до четверга. Грин. ІІІ. 453.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 408.