ДОГО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОГО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. Закінчувати гоїти (рани і т. ін.). Та хіба ж своїм цілющим теплом ця весна не догоює наших ран на тілі і в серці (Рад. Укр., 27.111 1946, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 342.