ДОГОРИЧЕ́РЕВА, присл., розм. На спину, догори обличчям; навзнак, горілиць. Підеш собі у сад, ляжеш долі догоричерева під грушею (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 342.