Про УКРЛІТ.ORG

догори

ДОГОРИ́, присл. У напрямку від землі вгору. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить (Номис, 1864, .№ 2472); Асмус підвів догори обличчя й довго дивився на небо (Скл., Святослав, 1959, 45).

◊ Догори́ нога́ми (дном) — протилежно до звичайного, різко порушуючи звичайний порядок. Коли б дати волю, дівчина зараз все в кімнаті перевернула б догори ногами (Собко, Звич. життя, 1957, 110); Догори́ дри́гом див. дри́гом.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 341.

Догори́ нар. Вверхъ. Як летіла ворона догори, то й крякала; а як на діл, то й крила опустила. Ном. № 1462. Колос повний до землі гнеться, а пустий, догори стирчить. Ном. № 2472. Догори́ нога́ми. Вверхъ ногами. Ном., стр. 63. Догори́ че́рева. Навзничъ. Крутнувсь догори черева. Ном. № 1833. Лягти́ догори́ че́рева. Лечь на спину. Підеш собі у сад, ляжеш долі догори черева під грушею. Греб. 402.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 408.

вгору