ДОГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОГВИНТИ́ТИ, нчу́, нти́ш, док., перех. Закінчувати гвинтити що-небудь; гвинтити до певної межі. Догвинчувати гайку.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 339.