ДОГА́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОГАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Ураховуючи певні особливості, ознаки або прикмети, намагатися робити правильні висновки про що-небудь. Князівна Богаза, побачивши Юрка, догадувалась, що з ним був повинен прийти в палац і його товариш (Н.-Лев., III, 1956, 296); Зразу ж по дідовому обличчю догадалася [Оксана], що трапилося щось надзвичайне (Головко, І, 1957, 111); По голосу його, глухуватому, суворому, дружина одразу догадалась: щось трапилось (Гончар, Таврія.., 1957, 693).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 338.

Дога́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. догада́тися, да́юся, єшся, гл.

1) Додумываться, додуматься, домыслиться. Вкупі працювали, брат із братом брався; що одна в нас мати, ти не догадався. К. Досв. 137. На злеє не учи нікого, — і сам догадається. Ном. № 2873.

2) Догадываться, догадаться, смекать, смекнуть, соображать, сообразить. Мела хату, мела сіни, да й засміялася, вийшла мати води брати, да й догадалася. Мет. 72. Ой вийду я та гукну я, а ти догадайся: як зачуєш мій голосок, хутшій потішайся. Чуб. ІІІ. 148.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 406.