ДОГА́ДЛИВО. Присл. до дога́дливий. Коні догадливо стригли вухами, вони чули близький бій (Кач., І, 1958, 386).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 338.