ДОГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., рідко. Те саме, що догада́тися. Та скажіть — бо я не догадаю — Чим справі вольності я можу помогти? (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 338.

Догада́ти, да́ю, єш, гл. Догадаться. А Мішка Самійло чогось догадав, за бідного невольника ланцюгами втроє себе приняв, полуночної години дожидав. Дума.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 405.