ДОВОЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, док., ірон. Довго воюючи, зазнати неприємностей. Фашист довоювався: морда в крові і сам у рові (Укр.. присл.., 1955, 423).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 337.

Довоюва́тися, вою́юся, єшся, гл. Довоеваться. Вони воювали, та й довоювались, що ляхам та недоляшкам в неволю достались. К. Досв. 11.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 405.