ДОВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. Закінчити воювати. — Я сапер.. Не довелось довоювати (Мур., Бук. повість, 1959, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 337.