ДОВОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОВОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., перех. і без додатка. Закінчувати волочити. — Бери-но, небоже, та доволочуй, бо вечір близько (Ірчан, II, 1958, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 337.

Доволо́чувати, чую, єш, сов. в. доволочити, чу, чиш, гл. Оканчивать, окончить бороновать послѣ посѣва. Моли б, Господи, до дощу доволочити. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 405.