ДОВЕЧЕ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОВЕЧЕ́РЯТИ, яю, яєш, док. Закінчувати вечеряти. Коли дітей поклали спати, а самі довечерювали, Маринка з ліжка раптом покликала: — Мамо… (Кучер, Голод, 1961, 399); Карпо, довечерявши, пішов до шкапи довідатися (Мирний, III, 1954, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 333.

Довече́рювати, рюю, єш, сов. в. довече́ряти, ря́ю, єш, гл. Оканчивать, окончить ужинъ. Аф. 378.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 402.