ДОВГОХВО́СТИЙ, а, е. З довгим хвостом. Де не взявся із-за лісу Невідомий птах, Довгохвостий, гостроносий, На восьми ногах (Гл., Вибр., 1957, 283); Хутко їде Юлдаш, горловими звуками підбадьорює низькорослого довгохвостого коника (Донч., І, 1956, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 332.

Довгохво́стий, а, е. Длиннохвостый.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 402.