ДОВГОПО́ЛИЙ, а, е. З довгими полами (про одяг). Де-де забовваніли.. люди — в личаках, у довгополих балахонах (Мирний, II, 1954, 119); Попереду йшов високий чолов’яга у.. довгополій шинелі (Речм., Весн. грози, 1961, 429).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 332.

Довгопо́лий, а, е. Длиннополый. Довгополий сіртук. Левиц. Пов. 30.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 402.