ДОВГОНО́ГИЙ, а, е. З довгими ногами. Обок його Цариця небога, Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога (Шевч., І, 1951, 247); Старий Чечура та довгоногий юнак зайшли разом [у кабінет парторга] (Дмит., Розлука, 1957, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 331.

Довгоно́гий, а, е. Длинноногій. Довгоногий як чапля. Ном. № 8622.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 402.