ДОВГОЛИ́СТИЙ, а, е. З довгим листям. Іван розповідав, Як човен запливав між довголисті трави (Рильський, Поеми, 1957, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 331.