ДОВГОБРА́ЗИЙ, а, е. З видовженим, довгастим обличчям. До хати ввійшла бліда, довгобраза жінка (Кос., Новели, 1962, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 331.