ДОВА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до довари́ти. Доварений обід; // дова́рено, безос. присудк. сл. — Борщ доварено, — доповідає син (Гончар, Тронка, 1963, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 329.