ДОВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ДОВАЛИ́ТИСЯ, валю́ся, ва́лишся, док., розм.

1. Валитися до кінця, повністю. Високо піднімався угору червоний стовп цегли.. То частина стіни ще не довалилася (Мирний, І, 1954, 248).

2. Докладаючи великих зусиль, добиратися куди-небудь. Як нам до пекла довалитись І там на мертвих подивитись (Котл., І, 1952, 122).

3. З великим завзяттям і охотою братися за що-небудь. Доваливсь, як віл до браги (Номис, 1864, № 12199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 328.

Дова́люватися, лишся, єшся, сов. в. довали́тися, лю́ся, лишся, гл.

1) Добираться, добраться, дотаскиваться, дотащиться. Коли б же нам до города довалитися, ой час гному отаману поклонитися. Чуб. V. 1011. Як нам до пекла досолитись? Котл. Ен.

2) Набрасываться, наброситься на ѣду. Ото доваливсь до миски, як свиня до корита. Доваливсь, як віл до браги. Ном. № 12199.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 400.