ДОБРОЯ́КІСНИЙ, а, е.

1. Доброї якості; який своєю якістю цілком задовольняє вимоги. Кожний колгосп і радгосп повинен забезпечити себе доброякісним насінням (Рад. Укр., 22.1 1957, 1); Першою.. умовою високопродуктивної роботи комбайнів є їх технічна справність, що залежить від своєчасного і доброякісного ремонту (Колг. Укр., 7, 1957, 7).

2. мед. Який не поширюється і піддається виліковуванню; протилежне злоякісний.

∆ Доброя́кісний о́пух; Доброя́кісна пухли́на — пухлина, що не проникає в сусідні тканини. Доброякісні опухи шкіри.. звичайно не впливають на працездатність (Лікар. експертиза.., 1958, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 326.