ДОБРОСО́ВІСНО. Присл. до добросо́вісний. Ревізор їв завзято, добросовісно, бажаючи замаскувати своє внутрішнє заклопотання (Фр., VI, 1951, 465); Прочитавши декілька раз п’єсу, я.. добросовісно опрацював всі деталі своєї майбутньої ролі (3 глибин душі, 1959, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 325.