ДОБРОСЕРДЕ́ЧНО, розм. Присл. до добросерде́чний. Данко виймає.. хустину й м’яко виловлює нею Дарчині сльози. Обоє сміються при цьому добросердечно (Вільде, Повнол. діти, 1960, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 325.