ДОБРОДУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. доброду́шний. Свою хитрість і лукавство він приховує під машкарою добродушності, щиросердості й простакуватості (Збірник про Кроп., 1955, 269); Бійці, з властивою, мабуть, тільки нашим людям добродушністю, цінили вже саме прагнення Ференца чесно трудитись (Гончар, III, 1959, 229).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 325.