ДОБРИ́ТИСЯ¹ див. добрива́тися.

ДОБРИ́ТИСЯ², рю́ся, ри́шся, недок., діал.

1. Піддобрюватися, підлещуватися. Як стали мужики-лизуни добритися до панів та навчати їх хазяйнувати, то у панів стало погано жити (Сл. Гр.).

2. безос. Щастити; удаватися. Таки мені не добриться:.. поковзнулась і впала (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 323.

Добри́тися, рю́ся, ри́шся, гл.

1) Поддабриваться, подлащиваться. Як стали мужики-лизуни добритися до панів та навчати їх хазяйнувати, то у панів стало погано жити. Волч. у.

2) Удаваться, хорошо идти. От таки мені не добриться: ізнов поковзнулась і впала. Це сьогодні вже вдруге. Черниг. у.

3) Щось мені не добри́ться. Что то плохо себя чувствую. Волч. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 398.