ДОБРЕ́ННО, розм.. Присл. до добре́нний. — Та ви добренно пишете! — здивувався становий (Мирний, IV, 1955, 383).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 321.