ДОБАЛА́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОБАЛА́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Балакаючи якийсь час, доходити до чого-небудь. [Олеся:] От ми й добалакалися до того, де мої думки завжди зупиняються, і далі вже я нічого, нічого не тямлю (Кроп., II, 1958, 267); Слово за слово і добалакались до того, як вони були становими в одному стані (Україна.., І, 1960, 15); // Балакаючи, доходити до крайності. Звісно, людина непитуща, його й розібрало.. Добалакались до того, що Карпо під стіл звалився (Коцюб., І, 1955, 304); — Ну, добалакався до краю. Коли вже справника з заробітчанами змішав в одну купу — далі йти нікуди (Головко, II, 1957,196); // Багато балакаючи, зазнавати лиха. І добалакались… Надвечір лихо склалось: Страшенна буря зразу заревла.. Змагався довго Дуб, стогнав, не подавався, А далі затріщав, зломився і — упав… (Гл., Вибр., 1957, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 317.