ДМУХ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. дмухну́ти. Нараз отямилась [Зінька], і перше, що в голову їй — лампу — дмух. Темно в хаті (Головко, II, 1957, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 313.