ДЛЯ́ТИСЯ, для́юся, для́єшся, недок., розм., рідко. Залишатися десь довше, ніж передбачалося; затримуватися, баритися. Титар підганяв хлопців, щоб швидше махали ложками та не длялись за їжею (Н.-Лев., III, 1956, 107); Довго длятись гостям не можна було, Омелько мусив квапитись, тож і гостини були короткі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 313.