ДЛЯ́ТИ, для́ю, для́єш, недок., розм., рідко. Не поспішати робити що-небудь; затягувати. Тож вони, не длявши справи, обдивилися місто, постояли трохи перед Будинком промисловості і вже тоді подалися на вокзал (Мик., II, 1957, 394).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 313.