ДИТИНЧА́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до дитинча́. Моє дитинчатко хороше! Зростай, веселися, живи! (Бажан, Роки, 1957, 264); * У порівн.Ще дівчиною голубила кошенятко, як дитинчатко (Мирний, II, 1954, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 288.