ДИСЦИПЛІНО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Властивість і якість за знач. дисципліно́ваний; звичка, уміння дотримуватися дисципліни. Володимир Ілліч говорив, що, навчаючи дисципліни робітників і селян, керівні працівники повинні починати з самих себе. Особисто Ленін був зразком організованості і дисциплінованості (Ком. Укр., 5, 1960, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 287.