ДИСТРО́ФІК, а, ч., розм. Хворий на дистрофію. * Образно. Я віддаю на суд свої творіння Не вам, дистрофікам людських чуттів, а тим, Душею чистим, серцем молодим, Що не згинаються у бурях і турботі (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 287.