ДИПЛОМА́НТ, а, ч.

1. Студент або учень середнього спеціального навчального закладу, який працює над дипломним проектом, дипломною роботою. Випускники живописного факультету захищають свої дипломні праці. Багато хто з дипломантів — недавні фронтовики (Рад. Укр., 2. IV 1946, І).

2. Особа, відзначена дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі. Лауреатами та дипломантами міжнародних конкурсів у Тулузі та Женеві у 1957— 1958 рр. стали Бела Руденко, Євгенія Мірошниченко, Зоя Христич, Андрій Кікоть та Володимир Тимохін (Мист., З, 1959, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 280.