ДИ́НЯЧИЙ, рідко ДИ́НЬОВИЙ, а, е. Прикм. до ди́ня. Гавань в Одеськім порту так і звалась Кавунною… І ось з тієї кавунної та динячої «Золотої лінії» і вийшов юнак Дорошенко у широкий світ (Гончар, Тронка, 1963, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 280.

Ди́нячий, а, е. Дынный. Диняче бадилля. Левиц. Пов. 370. Динячі кабачки. Мнж. 170.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 384.