ДИЛЕТА́НТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дилета́нт; аматорський. Аркадій соромився своєї дилетантської гри (Коп., Тв., 1955, 275); // Поверховий, без достатніх спеціальних знань. Загальна начитаність, дилетантська поорієнтованість його в деяких питаннях політичної боротьби революційних партій у передвоєнний період дозволяла йому бути серед революційно настроєних людей своїм чоловіком, але не порадником (Іщук, Вербівчани, 1961, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 277.