ДИЛЕТАНТИ́ЗМ, у, ч., книжн. Те саме, що дилета́нтство. Композитор [М. Лисенко] рішуче пориває з дилетантизмом та аматорством, підносить українську оперу на небувалу до того часу висоту (Укр. клас. опера, 1957, 248); Дилетантизм — поширене зло у нашій критиці, насамперед периферійній, про це доводиться говорити на повний голос (Рад. літ-во, 4, 1965, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 276.