ДИ́КТОВИЙ, а, е. Прикм. до дикт; // Зробл. з дикту. На рівній галявині стояв диктовий столик (Кучер, Чорноморці, 1956, 439).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 275.