ДИКО́ВИНКА, и, ж. Зменш. до дико́вина. -Внуки наші, як диковинку, розглядатимуть документи й пам’ятки епохи капіталістичного ладу (Ленін, 29, 1951,290); Там під кущами в холодочку якась диковинка зійшла (Забіла, У.. світ, 1960, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 275.