Диво́та, ти, ж.

1) Удивленіе.

2) Удивительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 382.