ДИВЕРСА́НТКА, и, ж. Жін. до диверса́нт. Офіцер [фашист].. остаточно вирішує: ні, така не може бути диверсанткою (Кучер, Голод, 1961, 212).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 270.