ДИ́БНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ди́бати. Ось він почув м’який тупіт коней, злякано оглянувся, незграбно неслухняними ногами дибнув з дороги в замет (Стельмах, Хліб.., 1959, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 269.