ДЗЮРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзюркота́ти і звуки, утворювані цією дією. Так удова й заснула, дослухаючись мовби до дзюркотання весняного струмочка-бурчака (Барв., Опов.., 1902, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 268.