ДЗЮ́БНУ́ТИ, дзю́бну́, дзю́бне́ш, док.
1. зах. Однокр. до дзю́ба́ти 2. А тут чую, що коли дзюбну ще раз порядно у дно ями, то готова відразу кип’ячка бухнути (Фр., IV, 1950 15).
2. див. дзьо́бну́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 268.