ДЗИЖЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзижча́ти і звуки, утворювані цією дією. З докучним дзижчанням билась об шибку муха (Коцюб., II, 1955, 392); Кулі з дзижчанням пролітали десь зовсім близько (Перв., Атака.., 1946, 4); — Починайте, — долинула до неї команда Карцева і разом з нею дзижчання кіноапарата (Собко, Стадіон, 1954, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 267.