ДЗИГАРІ́, і́в, мн., заст. Годинник. — Пізно вже, — каже панич, дивлячись на невеличкі дзигарі (Мирний, III, 1954, 180); Чути було лише, як ритмічно цокають великі дзигарі на стіні біля буфета (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 145); *У порівн. Монотонно і безконечно [гупали слова], наче великі дзигарі рахують хвилі (Коцюб., II, 1955, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 267.