ДЗЕРКА́ЛЬНИК, а, ч. Майстер, який виготовляє дзеркала. Дзеркальники та малярі по фарфору перевершили усіх (Тулуб, Людолови, II, 1957, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 266.