ДЗЕНЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ДЗЕНЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. Підсил. до дзе́нькати. Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить (Гл., Вибр., 1957,132); // перен. Голосно, весело говорити або щебетати. Пашать юні обличчя. Виблискують очі.. Про щось так поривно щебечуть, дзенькотять дівчатка (Крот., Сини.., 1948, 7); А вгорі невтомні жайворонки Вже з досвітка роботу зачали, І так дзенькочуть (Вирган, Квіт. береги, 1950, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 266.