ДЗЕЛЕНЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ДЗЕЛЕНЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. Підсил. до дзеле́нькати. Галуззя, грушки шморгало у вікна, а шибки дзеленькотіли (Стеф. І, 1949, 87); Сіпає дзвінка [Мефістофель], що дзеленькоче.., аж стіни задрижали (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 268).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 266.